Комунальний заклад

«Покровський педагогічний коледж»

Циклова комісія українознавчих

і суспільно-економічних дисциплін

КОЛИСАНОЧКИ

З УКРАЇНИ

Зібрали і записали 

студенти 41-Ш групи 

Упорядкувала   Чмир Ангеліна 

Викладач  Яринко Л.О

Покровськ, 2018

 Українські колисаночки: дослідницька творча робота студентів 41-Ш групи /упорядкувала   Чмир Ангеліна, керівник - Яринко Л.О. – Комунальний заклад «Покровський педагогічний коледж», 2018р. – 36с.

          Колискові пісні - один з найдавніших жанрів народної словесності. Інтонаційно-ритмічною будовою вони споріднені із замовляннями. У минулому подібні пісні виконувались не тільки для того, щоб приспати дитину, а й привернути або відвернути від неї дію певних сил, оберегти від зла.

У простеньку мелодію мати вкладає любов, ніжність, бажання бачити своє дитя розумним, здоровим, щасливим. Як естетична пам'ятка минулого, колискові пробуджують у сучасної молоді здатність на самопожертву, відповідальність за майбутнє малюків

             До збірки включено колискові пісні, зібрані студентами у різних регіонах України.

Присвячено юним матусям-одногрупницям, проілюстровано їхніми світлинами з малюками

Мати і дитя - це чудовий образ духовної єдності

  

 Колискові пісні - ліричні пісенні твори, один з найдавніших жанрів           народної словесності. Спостереження доводять, що інтонаційно-ритміч- ною будовою вони споріднені із замов- ляннями. У минулому подібні пісні викону- вались не тільки для того, щоб приспати дитину, а привернути або відвер-нути      від неї дію певних духовних сил, оберегти від зла.

Колисанки сповнені мріями, думками матері про майбутню долю дитини. Мати і дитя - це чудовий образ духовної єдності. Всю любов, ніжність, бажання бачити своє дитя щасливим, розумним, здоровим, мати вкладає в простеньку мелодію і невибагливі рядки, супроводжуючи гойданням колиски.

 У багатьох колискових мотив присипляння пов’язаний з напівміфологічною істотою - котом. Кіт спить на печі, стереже спокій, є символом оберегу дому.     Монотонний тихесенький наспів і пестливі слова мають заспокоїти дитя, приспати. Тому пухнастий муркотливий котик м’якесенькими лапками ступає до мальованої колисочки, голуби приносять на крилечках сон-дрімоту,   а фантастичні Сонко і Дрімота відповідають дитячому світосприйняттю.

Саме колисанки несуть у собі емоційну функцію встановлення контакту між матір’ю та немовлям. У них відбита глибока материнська любов, оспівується світ добра, краси й справедливості, який кожна мати прагне виплекати у своєї дитини. Це перші уроки духовності, моральності, чесності, чемності, шанобливого ставлення до праці. Колисанки допомагають ознайомити дитину з навколишнім світом.

Сьогодні фольклор зберігаються завдяки своїй художній цінності, тобто як естетична пам'ятка пам'ятка минулого. Він живе і розвивається, виявляє здатність відгукуватися на події, що зачіпають інтереси суспільства, збуджують уяву людей.

Яринко Л.О., викладач українознавчих дисциплін

         Ходить сон біля вікон

Ходить сон біля вікон,

А дрімота біля плота.

Питається сон дрімоти:

Та де будеш ночувати?

- Де хатина теплесенька,

Де дитина манесенька.

Отам будем ночувати

І дитинку колихати.

       Сонце зайшло давно

Сонце зайшло давно,

Стукає сон у вікно.

- Ну пустіть мене, вже час, годі чекати,

До малої дитини, до теплої хати.

- Ні ще не час, почекай.

Десь під вікном подрімай.

Хай дитятко моє мовить слово святеє

І попросить у Бога здоров’я на новий день… 

      Мати доню колисала

Мати доню колисала,

Колихаючи, співала:

- Спи, дитинко, треба спати.

Коло тебе рідна мати.

- Спи, дитинко, треба спати.

Коло тебе рідна мати.

***

Я тебе нагодувала,

І накрила, і приспала.

Колишу тебе, співаю:

Спи, дитинко, баю-баю.

Колишу тебе, співаю:

Спи, дитинко, баю-баю

     Люлі, люлі, люлі-са

Люлі, люлі, люлі-са

Вербовії колеса.

А соснова вісь, вісь,

А дід бабу віз, віз.

Завіз її до міста,

Купив бабі намиста.

Завіз бабу в Локачі,

Купив бабі калачі.

Завіз бабу до Війниці,

Купив бабі дві спідниці.

Завіз бабу до Олики,

Купив бабі черевики.

- Носи, бабо, поки вмреш,

Черевики не зітреш.

***

Пізня вже годинка,

Чом не спиш, дитинко,

Он твоя матуся

Кличе Сонька-Дрімка.

На котячих лапках
    Сонько-Дрімко ходить,

Каже він малятам –

Пустувати годі!

Гра закінчилась,

Матінка втомилась,

В ліжко лягай,

Швидко засинай.

***

Ой ну, люлі, дитя, спать!

Пішла мати жито жать

Та й вижала три квітки:

Що первую сонливу,

А другую дрімливу,

А третюю щасливу.

Ой щоб воно спало,

Щастя-долю мало

І добрую годину

На малую дитину.

Ой щоб воно спало

І спати хотіло,

Як квіт, червоніло.

Колисала я, колисала я

Дитиноньку маленьку,

Та поламала я, та поламала я

Колисоньку новеньку.

Не жаль же мені, не жаль же мені

Та тої колисоньки,

Лише жаль мені, лише жаль мені

Малої дитиноньки.

Бо колисоньку, бо колисоньку

За день, за два збудую,

Малу дитинку, малу дитинку

За рочок не згодую.

Бо колисонька, бо колисонька

З тонкого деревенька,

А дитинонька, а дитинонька

З-під широкого серденька.

        Ходить сонко по долині

Ходить сонко по долині

У червоній кожушині.

- Ходи, сонку, в колисоньку,

Приспи мою дитиноньку.

Бо ти чужих присипляєш,

А мою лиш розбуджаєш.

Ходить сонко по долині,

Кличе матір до дитини.

         Ходить осінь по діброві

Ходить осінь по діброві,

А у сонька чорні брови.

Питається сон дрімоти:

– Де ми будем ночувати?

– Де дитина маленька,

Ми там будем ночувати

І дитину присипляти,

А щоб спала, не плакала

Та й щоб росла, не хворіла.

На голову й на все тіло.

Баю, баю, баю!

Я дрівець врубаю

І в печі натоплю.

Буде тепло в хаті,

Буде дитя спати.

***

Люлі, люлі, прилетіли гулі

та й сіли на люлі.

Ой ви, гулі, не гуділь,

дитиноньки не будіть.

Колисочка шатається, 

дитиночці дрімається.

Є...є...я!

Колискова

Люляй, люляй, мій синочку,

Тато зробить забавочку,

Зробить шабельку кленову,

Та ще й коника гнідого,

Мама вишиє сорочку,

Люляй-люляй, мій синочку.

А-а, котки два, шари-бури обидва. (Двічі)

Люляй, люляй, мій Іванку,

Завтра вбереш вишиванку,

Припнеш шабельку до боку

Та й поїдеш в світ широкий.

А в воротах кінь спіткнеться,

Син додому не вернеться.

А-а, котки два, шари-бури обидва.(Двічі)

А в неділю вранці-рано

Кінь вернувся осідланий.

Вийшла з хати стара мати,

Стала коня напувати.

Як напоїть, та й заплаче.,

Люляй-люляй, мій козаче.

А-а, котки два, шари-бури обидва. (Двічі)

А-а, коточок

А-а, коточок,

Заховався в куточок,

Піймав собі мишку

Та й з’їв у затишку.

А-а-а-а-а!

Мати доньку колихала,

Колихаючи, співала:

-Ніч надходить, треба спати,

Коло тебе рідна мати.

Я тебе нагодувала,

І сповила, і приспала...

Я не сплю, тобі співаю,

Баю, баю, баю, баю.

Геть від тебе всяке лихо,

Хай круг тебе буде тихо...

Я не сплю, тобі співаю,

Спи, дитино, баю-бай.

Ой баю мій, баю,

Котка заспіваю,

Щоб дитятко спало,

Горенька не знало.

А-а, а-а, а!

Щоб дитятко спало,

Щасливим зростало,

А-а, а-а, а!

Щоб дитятко спало,

Здоровим зростало,

А-а, а-а, а!

Ой мій баю, баю,

Котка заспіваю,

А-а, а-а, а!

Ой люлечки, люлі,

Налетіли гулі,

прилетіли же гулі

Та й сіли же на люлі.

А ви, гулі, не гудіть

І дитятко не збудіть.

А дитятко маленьке,

Воно спати радень

***

Повішу я колисочку

В темнім лісі на липочку.

Буде вітрець повівати,

Мале дитя колисати.

Будуть пташки прилітати

Та будуть співати,

Дитиночку маленечку

Будуть присипляти.

***

Ой люляй, люляй, мій синочку,

Справлю тобі колисочку.

Справлю тобі колисочку

Та й повішу на дубочку.

Ей сонце зійде, обігріє,

Листок впаде та й накриє,

Будут пташки прилітати та й будуть співати,

Дитиночку малесеньку будуть присипляти.

Сонце зійде, обігріє,

Роса впаде та й скупає,

Листок впаде та й накриє.

Будут пташки прилітати та й будуть співати,

Дитиночку маленьку будуть присипляти.

***

Ой ходить сон коло вікон,

А дрімота коло плота.

Питається сон дрімоти:
        - Де будемо ночувати?

- Де хатина є тепленька,

Де дитина є маленька.

Там будемо ночувати,

Мале дитя присипляти.

Щоби спало, не плакало,

Щоби спало, не плакало,

Щоби росло, не боліло

Ні голівка, ані тіло.

***

Пізня вже годинка,

Чом не спиш, дитинко?

Вже твоя матуся

Кличе сонка-дрімка.

Сонько-дрімко носить

Всім, хто лиш попросить,

В кошику лозовім

казочки чудові.

Принесе співанку,

Тиху колисанку.

Хто її послуха –

Спатиме до ранку.

Дитя маленьке,

Сонечко рідненьке,

Нічка прийшла –

Спатоньки пора.

***

Ходить сонко по вулиці,

Носить спання в рукавиці.

Ходить, дітей присипляє,

Сни чудесні насилає.

– Ходи, сонко, сюди до нас,

Буде тобі добре у нас.

У нас хата тепленькая

І дитина маленькая.

Ходить сонко по вулиці,

носить спання в рукавиці...

Гойда, гойда-гой, ніченька іде…

Гойда, гойда-гой, ніченька іде,

Діточок малих спатоньки кладе.

Під вікном тремтить вишенька мала,

В хатку проситься, бо прийшла зима.

Під вікном тремтить вишенька мала,

В хатку проситься, бо прийшла зима.

Гойда, гойда-гой, очка заплющи,

В сні щасливому зогрієшся ти.

Йди до хлопчика, люба вишенько,

В колисочці вам буде тепленько.

Йди до хлопчика, люба вишенько,

В колисочці вам буде тепленько.

Гойда, гойда-гой ніч прийшла до нас,

Діточкам малим спатоньки вже час.

Рости, хлопчику, з вишенькою враз,

Хай не скупиться доленька для вас.

Рости, хлопчику, з вишенькою враз,

Хай не скупиться доленька для вас.

Спи, мій хлопчику прекрасний

Спи, мій хлопчику прекрасний,

Баєчки, баю,

Тихо світить місяць ясний,

Баєчки, баю.

Казочку тобі розкажу,

Баєчки, баю,

Тихо пісню проспіваю,

Баєчки, баю.

       Оченята хай дрімають,

       Баєчки, баю,

       Устонька хай промовляють,

         Баєчки, баю,

    До синочка сон прилине,

    Баєчки, баю,

    І в колисочці спочине,

    Баєчки, баю.

     Ой у ліску на горішку

   Ой у ліску на горішку

   Там хатинка новенька.

   Там хатинка новенькая,

   Там дитинка маленькая.

   Ми дитинку будем колисати

   І самі будем спати.

     Ой ну, люлі, треба спати

   Ой ну, люлі, треба спати,

   А я буду колихати.

  Заколишу, загойдаю,

  Сама піду погуляю

  До тихого та Дунаю.

  Да в Дунаю розпитаю,

  Ой чим дитя годувати?

  Чи кашкою, чи молочком

  Чи солоденьким медочком?

  Од Дунаю до криниці,

  Та й нап’юся там водиці

  Там водиця холодненька,

  Спи, дитиночка маленька.

  А ти, коте, іди з хати,

  Мале дитя буде спати.

  Ой щоб спало і ходило

  Да на ручки й ніжки не боліло,

  На головоньку здоровіло,

  А на серденько щасливіло.

        

          Ой ну,  люлі,  люлі

   Ой ну, люлі, люлі,
       Налетіли гулі
       Із чужої сторони
       До нашої дитини.
       Стали думать і гадать,

  Чим дитину дарувать.

  Чи соньками, чи дрімками,

  Червоними ягідками?

  Соньки, дрімки в головоньки,

  А ростоньки в костоньки,

  Розум добрий в головоньку.

  ***

  А-а-а-а, люлі,

  Прилетіли гулі,

  Сіли на воротях

  В червоніх чоботях.

  Ой ходіте, гулі,

  Ой ходіть до хати

  Дитину качати.

  А ґуля біленька,

  Дитина маленька,

  Посиплемо пшенички,

  Поставимо водички.

  Гуля наїсться,

  Гуля нап’ється,

  Здійметься на крильця,

  Полетить у садочок їсти ягідочок.

        

       Ой ну, люлі,  коточок

  Ой ну, люлі, коточок,

  Заховався в куточок,

  А дитя, як прийшло,

  Кота в куточку найшло.

  А я того коточка

  Та вижену з куточка,

  Щоб по хаті не ходив

  І дитяти не збудив.

 У нас дитина маленька,

 Вона спати раденька.

 Ой ну-ну, кітку

 Ой ну-ну, кітку,

 Піди по тітку:

 Тітка в нас молода,

 Аж з Китай-города,

 У червоній плахті,

 У зеленій запасці,

 У червоних чобітках

 На золотих підківках.

 Тітка підківками лясне,

 А дитина засне.

Ой ти, коте чорний

Ой ти, коте чорний,

Та сідай у човен,

Та поїдем на лужок,

Наламаєм квіточок

Та забавим діточок.

А-а-а. котів два

А-а-а, котів два

Сіренькії обидва.

По бережку ходили

Та качечку ловили.

Та качечку в юшечку,

А пір’ячко в подушечку.

Подушечка м’якесенька,

Спи, дитино малесенька.

 Ай ну, ну-ну, коти два

Ай ну, ну-ну, коти два.

Та ще й сірі обидва, а-а…

По садочку ходять,

Горобчиків ловлять, а-а…

Ай ну, коти, не гудіть,

Спить дитина –

не збудіть, а-а…

Ой котику-рябку

Ой котику-рябку,

Та вимітай хатку.

А ти, котку сірий,

Та вимітай сіни.

А ти, котку-котару,

Та вимітай кошару.

Виженемо овечки,

Щоб по гущі не ходили,

Діток малих не будили.

Щоб вовниці не губили.

В нас вовниця дорогая,

У нас дитина малая.

Ой ну, котку-рябку

Ой ну, котку-рябку,

Та скопай нам грядку

Малу, невеличку,

Як із рукавичку.

Ми посієм маку

Іще й пастернаку.

Та насадим квіточок –

Забавляти діточок.

Бо в нас діти маленькі,

Гуляти раденькі.

Пішла киця по водицю

Пішла киця по водицю,

Утонула у криниці.

Та нема ні киці, ні водиці,

Та нічим же полоскати

Дрібні лободиці.

Та пішли кицю витягати,

Та витягли та й за вушки,

Положили на подушки.

Лежить киця та й не спить,

Треба її різочкою бить.

А-а, кицю

Пішла киця по водицю

Та й упала у криницю,

Пішов котик витягати,

Не знав, за що кицю брати.

Узяв кицю за хвостицю

а й ударив об стовпицю:

- Ото тобі, кицю,

Не лізь у криницю,

А будь, кицю, весела,

Поїдем до села

Хліб-сіль купувати,

Малих діток годувати.

А-а-а-а! А-а-а-а!

А-а, Галя

А-а, Галя

По тину скакала,

На телята впала.

Телята ревнули,

Собаки брехнули,

                 

Сусіди почули,

Попові звістили.

А піп з печі -

Та побив плечі.

А матушка з полу -

Та вибила ногу.

А наймичка з груби -

Та побила груди.

А наймит з ослінця -

Та побив колінця.

Дитина з колиски -

Та побила виски.

А баран з-під лави -

Дитину рогами.

Донечка

Мама свою донечку

В любистку купала,

Мама своїй донечці

Доленьку гукала:

Нехай вода чистая

Змиє лихі очі,

Нехай доля красная

До нас стежку топче.

Мама своїй донечці

Кучері чесала,

Мама своїй донечці

Коси виплітала:

Нехай нижче пояса

Виростають коси,

Нехай добрий молодець

Рученьку попросить.

Мама свою донечку

Спатоньки вкладала,

Мама своїй донечці

Пісеньку співала:

Нехай засне донечка

Під мамине слово,

Нехай росте рідная

Велика й здорова.

Діти мої, діти

Діти мої, діти,

Девя’теро діти,

Ани сама не знам,

Де вас мам подіти,

Гей, ани сама не знам,
Де вас мам подіти.
Діти мої, діти,
Дрібніцькі, як значок,
А я межи вами,
Як зогнитий пнячок,
Гей, а я межи вами,
Як зогнитий пнячок.
А гайці мі, гайці,
Мої дрібні діти,
Дайте свої мамці
До роботи піти,
Гей, дайте свої мамці
До роботи піти.





Для маленького Iванка


Для маленького Іванка
Склала мати колисанку.
Колисанку дивну склала,
Місяць й зорі повплітала...
 
Поміж зорями ясними
Річка снів дитячих плине,
А у річці - місяць-човен,
Казочок чарівних повен...
 
Човен хвилею гойдає,
Птах-казкар увись злітає,
Поспішає до Іванка,
Заспівати колисанку:
 
- Люлі-бай, моє хороше,
Снів спускається пороша,
Хутко в ліжечко лягай,
 Казку гарну оглядай...
Люлі-бай...


       Ой спи, дитя, в колисоньці
Ой спи, дитя, в колисоньці,
Як горошок в билиноньці.
Буде вітрець повівати
Та й горошком колихати.
Як горошок загуркоче,
А Галюня спатки хоче.
А горошок як загримить,
Галюнечку нашу приспить.


            Мати 

доню колихал

Мати доню колихала,
Колихаючи,співала:
        -   Ніч надходить, треба спати,
Коло тебе рідна мати.
Я тебе нагодувала,
сповила, і приспала...
Я не сплю, тобі співаю,
Баю, баю, баю, баю.
Геть від тебе всяке лихо,
Хай круг тебе буде тихо...
Я не сплю, тобі співаю,
Спи, дитино, баю, баю...



   Ой кіт-воркіт

Ой кіт-воркіт

Та з віконця скік,

А з віконця додолу,

У зелену діброву.



Ой діброво шумова,

Приспи наше дитиня,

А дібровонька шумить,

Наше мале дитя спить.



Хиті, хиті

Хиті, хиті,

А коники в житі.

Нехай собі побігають,

Зелен-траву поміряють.

Нехай собі походять,

Вони нікому не шкодять. 






Колисала я, колисала я

Колисала я, колисала я

Дитиноньку маленьку

Та поломила, та поломила

Колисочку новеньку.

Не жаль же мені, не жаль же мені
Та й тої колисоньки,

ише мені жаль, лише мені жаль

Малої дитиноньки.

Бо колисоньку, бо колисоньку

За день, за два збудую –

Малу дитину, малу дитину

За рочок не згодую.

Бо колисочка, бо колисочка

З крутого деревенька,

Мала дитина, мала дитина

З-під щирого серденька.

    Ой спи, синку, колишу тя

Ой спи, синку, колишу тя,

Як ти заснеш, то лишу тя.

Піду у гай по зіллячко,

Тобі, синку, по спаннячко.

Піду у гай по калинку, 



Посаджу ти в головинку.

Щоби-с спало, не плакало,

Щоби-с росло, не боліло,

Ні головка, ні все тіло.

Щоби-с в личко не змарніло.

Калиночка буде цвісти,

А ти, синку, будеш рости.

Калиночка ме родити,
А ти, синку, меш ходити